Збірна України залишилася за бортом майбутнього "Фіналу восьми"

І знову валідольна "п'ятихатка"!

ЛЮБЛЯНА (Словенія). Матч N9

УКРАЇНА - НІДЕРЛАНДИ - 3:2 (25:21, 20:25, 20:25, 26:24, 15:13)

Україна: Тупчій (набрав 21 очко), Щитков (1), Семенюк (16), Ковальов (12), Янчук (17), Тодуа (1), Бойко (л) - старт; Синиця, Кісілюк (2), Полуян, Челеняк (1), Пампушко (л).

Нідерланди: Ахі (21), Клєємінк (3), Плак (12), Туйнстра (10), Купс (28), Ван дер Ент (6), Клок (л) - старт; Мейс (1), Вільтенбурґ, де Ґроот.

ЕЙСИ: 5-8. БЛОКИ: 6-8.

Два тижні перепочинку, крім зрозумілих позитивних моментів, усе ж, мали і моменти негативні. Адже пригасилися (а, може, й геть випарувалися!) ті драйв і кураж, із якими "синьо-жовті" проторували собі шлях до трьох феєричних перемог у рамках другого змагального тижня. Зараз відшукувати їх довелося фактично з нуля, та ще й у протистоянні з досить неприємним за своєю манерою гри суперником - напрочуд чіпким та фантастично непоступливим. Плюс - ведучим запеклу боротьбу за виживання у Лізі націй.

Інший момент - вперше у турнірі збірна України виходила на майданчик у статусі фаворита, а не андердога, і ця додаткова психологічна відповідальність, схоже, якраз і позначилася на локальних невиразних діях окремих виконавців. Тому, зрештою, цей поєдинок і вийшов шалено нервовим та непередбачуваним...

Перша партія, в цілому, залишила позитивне враження, оскільки українці непогано подавали, якісно приймали, а Ілля Ковальов ще й забив фактичне все (набрав 6 очок за сет). Плюс - солідно допомогли й два виграних Раулем Лосано "челленджі" в середині сету.

Але коли здавалося, що справа таки пішла як слід, у "синьо-жовтих" продовжив бути відсутнім якісний блок, а після потужніших подач Тома Купса (схоже, за рік-два цей 24-річний універсал дотягне до статусу однієї з найяскравіших зірок континентального рівня!) та Мікеля Ахі ще й відчутно додалися проблеми на прийомах. В атаках тривалий час "тягнули" Дмитро Янчук і той же Ковальов, одну кінцівку другої партії підопічні Рауля Лосано відверто провалили...

У третьому сеті аргентинський наставник України спробував покращити загальну картину за допомоги замін, однак Юрій Синиця лише начудив, а юний Андрій Челеняк, попри здобуте ейсом дебютне очко в складі національної команди, об'єктивно нічим іншим допомогти не міг. Щоправда, локальний спалах активності Юрія Семенюка та вдале повернення на майданчик Віталія Щиткова дозволили перетворити загрозливі 12:15 на оптимістичні 18:17. Але одразу за тим щось катастрофічно "посипалося" у Ковальова, який двічі поспіль невдало пробив у чужі блоки і далі - в аут, а його оперативна заміна на Тимофія Полуяна теж спрацювала так собі. Тож українська збірна опинилася в ролі наздоганяючої...

І ось тут своє вагоме слово вкотре промовив капітан. Юрій Семенюк видав кілька ефектних "па" першими темпами й блоками, та й узагалі власними емоціями постійно "заводив" партнерів. І принаймні одного точно "завів" - Василя Тупчія. Та ще й як! Адже наш діагональний узявся "кошмарити" нідерландський захист із таким натхненням й продуктивністю, що "тюльпани", образно кажучи, в'янули буквально на очах. Також кілька "мертвих" м'ячів у гру повернули Олександр Бойко та Віталій Щитков, а Євген Кісілюк додав загального "пороху" із зони подачі. Тож хоча подвійний сетбол підопічні Рауля Лосано не реалізували, далі Тупчій видав шалене влучання, а Кісілюк подав так, що від рук приймаючого суперника м'яч перетворився на подарунок для Янчука...

Тай-брейк також перетворився на той ще "валідол"! Наші чоловіки не спромоглися "зачепитися" за обнадійливі 8:5, а потім дозволили "помаранчевим" відіграти два матчболи. Проте у кульмінаційну мить Янчук "вистрілив" наче з гаубиці!

Таким чином, "синьо-жовті" достроково гарантували собі збереження прописки в Лізі націй на наступний сезон і продовжили боротьбу за потрапляння до "Фіналу восьми". Все залишається в їхніх руках!

"Покошмарили" чемпіонів світу!

ЛЮБЛЯНА (Словенія). Матч N10

УКРАЇНА - ІТАЛІЯ - 2:3 (15:25, 20:25, 25:16, 25:23, 10:15)

Україна: Тупчій (набрав 16 очок), Синиця (1), Семенюк (9), Янчук (25), Кісілюк (3), Тодуа (4), Бойко (л) - старт; Щитков (2), Полуян (11), Тевкун, Челеняк.

 Італія: Рихліцький (8), Джанеллі (6), Анзані (5), Мік'єлєтто (20), Лавіо (6), Гарджуло (5), Баласо (л) - старт; Сбертолі, Боволента (7), Порро (4), Галассі (3), Боттоло (2).

ЕЙСИ: 6-5. БЛОКИ: 9-11.

Даючи коментар після вчорашньої валідольної "п'ятихатки" з Нідерландами, наставник українців Рауль Лосано зауважив: "Ми продовжуємо еволюціонувати від матчу до матчу". І нинішній поєдинок яскраво це підтвердив, показавши, що на світовій волейбольній мапі для "синьо-жовтих" зник ще один гранд, які донедавна однозначно вважався одним із непереможних...

Дещо смішно було читати перед початком нинішнього поєдинку чергову порцію пророцтва "авторитетних прогнозистів", що, мовляв, проти діючих чемпіонів світу у майже оптимальному складі та, паралельно, без Іллі Ковальова у складі власному, українцям апріорі світять 0:3, тож краще, так би мовити, "злити" цю гру й приберегти сили лідерів до завтрашнього, дійсно стратегічного протистояння з командою Сербії, перемога над якою фактично 100-відсотково гарантує нашій збірній путівку до майбутнього "Фіналу восьми". З практичної точки зору воно ніби й вірно, але ж це як треба досі не помічати вже харАктерний максималізм Рауля Лосано та його підопічних у баталіях із будь-ким! Відповідно, якби італійці дійсно, що називається, "виносили наших в одну хвіртку", то й "зливати" нічого не доводилося би. Однак, попри невдалі стартові хвилини, українська збірна невдовзі помітно додала, переконавши і себе, і багатьох інших, що не "такий уже страшний той чорт, яким його малюють"...

Хоча, відверто кажучи, принаймні трьох "чортів" збірна Італії має таких, що малювати їх і не доводиться: вони самі себе "малюють" таким чином, який не може не викликати захоплення у будь-кого. Мова йде про, без перебільшення, фантастичного зв'язуючого Сімоне Джанеллі, універсального догравальника Алессандро Мік'єлєтто та непробивного ліберо Фабіо Баласо. Ось саме ця трійка, в сукупності з неточними діями підопічних Рауля Лосано, й стала авторами потужних ривків "Скуадри Адзурри" у кінцівках першого й другого сетів.

Але! Як виявилося, основні події в цьому матчі почали розгортатися пізніше. І причин тому є одразу кілька. Перша - маючи за плечима дві виграні партії, маститі італійці дозволили собі дещо розслабитися й скинути оберти. Друга - знову шикарно вгадав із ротацією Рауль Лосано, довіривши початок третьої партії Тимофію Полуяну замість Євгена Кісілюка. Адже Полуян ефектно довів, що саме він є тією недостаючою частинкою, щоби загальнокомандний пазл "синьо-жовтих", нарешті, склався як слід. Ну й, причина третя - це якийсь абсолютно інопланетний волейбол Дмитра Янчука, який той спрямував по інший бік сітки від початку сету N3. Вихор його потужніших подач відверто спантеличив титулованих опонентів і, паралельно, водночас додав буквально шаленого куражу всім партнерам. Тож невдовзі хвалена Італія "палала" як майже ніколи - 4:12, а Джанеллі із шокованими очима вирушив за межі ігрової зони з помітним бажанням якомога скоріше прийти до тями, а заодно й наново накрутити лейкопластир на заболівший лівий мізинець. За кілька хвилин у схожому стані до нього приєднався й Мік'єлєтто. А жодна із чисельних замін досвідченішого наставника Фердінандо Де Джорджі не спрацювала...

Мік'єлєтто, щоправда, оговтався швидко, і четверту партію розпочав серією разючих подач, після яких Італія вирвалася вперед - 4:0. Але спинити "козацьку феєрію" це не допомогло. Наші чоловіки ще більш додали в якості блоків, Олександр Бойко показав, що спроможний "реанімувати" складні м'ячі не гірше за Баласо, а на допомогу Янчуку в атаках ефектно прийшов Василь Тупчій. Тож і ця партія, хоча й не без нервів у кінцівці, завершилася на користь підопічних Рауля Лосано!

Тай-брейк... Зрозуміло, що всім нам дуже хотілося побачити продовження української домінанти. Однак Джанеллі та компанія, як і личить дійсно висококласному колективу, зуміли опанувати себе як слід та яскраво продемонстрували, завдяки кому й чому вони здобули титул чемпіонів світу. Це вже була інша збірна Італії. Проте при цьому наша команда продовжила цілком гідну боротьбу і тримала всіх у шаленій напрузі до рахунку 10:12. Та кінцівка, все ж, залишилася за суперниками...

Отже, хоч як було, язик не повертається хоч у чомусь дорікнути підопічним Рауля Лосано за цю "п'ятихатку", яка, до речі, стала вже шостою для збірної України у десяти проведених матчах! Але поточна турнірна ситуація таки змушує нас повернутися до прагматичної реальності й учергове наголосити на особливій необхідності перемоги в завтрашньому поєдинку з командою Сербії. Остання виступає без багатьох досвідченіших виконавців й наразі веде запеклу боротьбу за збереження прописки у Лізі націй. А, як добре відомо, "поранений звір - страшніший удвічі"...

"Холодний душ" і турнірна невизначеність

ЛЮБЛЯНА (Словенія). Матч N11

УКРАЇНА - СЕРБІЯ - 0:3 (22:25, 19:25, 17:25)

Україна: Тупчій (набрав 15 очок), Щитков (1), Семенюк (10), Янчук (10), Полуян (3), Тодуа (5), Бойко (л) - старт; Синиця, Ковальов (1), Челеняк.

Сербія: Любуріч (20), Йововіч (1), Недельковіч (10), Періч (12), Івовіч (11), Ґайовіч, Рістіч (л) - старт; Машуловіч (4).

ЕЙСИ: 1-3. БЛОКИ: 7-15.

У цьому матчі ми побачили одну команду, в якої виходило мало що, й іншу - в якої виходило майже все. І, хоч як парадоксально, але майже все виходило у тих виконавців, у яких до нинішнього протистояння в усіх десяти (!) попередніх матчах виходило мало що, і приблизно навпаки. Ось така шокуюча катавасія...

Так, сьогодні ми побачили таку гру збірної України, яка, безсумнівно, стала справжнім "холодним душем" для величезної армії її шанувальників і, відповідно, залишила по собі купку гострих запитань, більшість із яких беруть свій початок ще від "пекельного" вчорашнього поєдинку з титулованою Італією. І однозначних відповідей на них знайти фактично неможливо. Бо хіба можна якось вичерпно пояснити, чому до 18:14 у стартовому сеті ми бачили на майданчику один варіант "синьо-жовтих" - обнадійливо-оптимістичний, а вже далі абсолютно інший - незвичний і досить таки неприємний?

Апріорі матч Україна - Сербія вважався для нашої команди ключовим у боротьбі за омріяну путівку до майбутнього "Фіналу восьми". Причому, із величезними й, об'єктивно, обгрунтованими сподіваннями на переможний результат. Однак після тих самих 18:14 в українців кудись безслідно поділися і разючі подачі, і надійні блоки, і розважливі догравання і, що, схоже, є найголовнішим - вогники в очах. Навіть Василь Тупчій після поразки наголосив, що її причина аж ніяк не криється у неналежних фізичних кондиціях - просто ніби як вийшли боротися, а боротися як слід не виходило. А в той же час у виконавців по інший бік сітки виходило фактично по-максимуму. Звідси й підсумковий результат...

 Не вистачило сил, фізичних та психологічних

ЛЮБЛЯНА (Словенія). Матч N12

УКРАЇНА - КАНАДА - 1:3 (21:25, 27:25, 29:31, 21:25)

Україна: Тупчій (набрав 13 очок), Щитков, Семенюк (13), Янчук (21), Кісілюк (3), Тодуа (3), Бойко (л) - старт; Синиця (1), Полуян (13), Коваль (4).

Канада: Кеннем (14), Херр, Хоу (12), Варга (23), Юнґ (7), Шнітцер (4), Каррі (л) - старт; Елгерт (1), Елсер (12), Ґіймах (6), Луї (л).

ЕЙСИ: 4-6. БЛОКИ: 6-9.

Не сталося... Не склалося, не склеїлося, не зліпилося... Хоча, насправді, путівка до "Фіналу восьми" знаходилася, що називається, на відстані витягнутої руки. І не скажеш, що українська збірна до неї не тягнулася. Тягнулася, як могла, з останніх сил - фізичних та психологічних. Але їх, хоч як прикро, таки не вистачило...

Результати вчорашніх матчів за участю прямих конкурентів видалися для підопічних Рауля Лосано максимально сприятливими. Адже, після болючої й досить таки шокуючої поразки від сербів, турнірна доля знову вклала шанс посісти прохідне місце до вісімки майбутніх фіналістів змагань безпосередньо в руки наших волейболістів. І шанс, здавалося, апріорі вірний, оскільки на шляху залишалася тільки невмотивована команда Канади, із невиразними в цьому турнірі грою й досягненнями, та ще й без кількох провідних виконавців у стартовому складі. Тож обіграй їх 3:0 або 3:1 - і справу зроблено!

Але то - в думках, прогнозах і сподіваннях. А ось на майданчику... Вийшов напіврезервний склад "кленових", без будь-якого психологічного тягаря за результат, і на цій самій моральній легкості взявся "виносити мозок" українцям (і без того на повну завантажений колосальною відповідальністю за необхідну будь-що перемогу!) з шаленим азартом і без жодної поблажки. Особливо "розійшовся" 21-річний догравальник Скайлер Варга, у котрого в атаках виходило майже все. В нашій же команді такого от Варги не віднайшлося. Тож ситуативно, відрізками, "синьо-жовтих" бралися тягнути за собою всі по черзі - Дмитро Янчук, Василь Тупчій, Юрій Семенюк і, за відсутності Іллі Ковальова, навіть Тимофій Полуян. Тягнули, чіплялися, що називається, зі шкури лізли, однак повернути собі той феєричний фізично-психологічний стан, в якому збірна України проводила в Лізі націй свої дебютні поєдинки, нікому не вдалося. Звідси й виходили помилки у найбільш важливі моменти, які, зрештою, стали й фатальними...

Тривалий турнірний марафон виявився занадто виснажливим, і нашим чоловікам елементарно не вистачило належного досвіду й розуміння, як його витримати від і до. Та й глибини ротації, очевидно, не вистачило теж. Саме в цьому й криється основна відповідь на питання: чому ж вони змогли "зняти скальпи" з традиційно потужних США, Куби, Туреччини, Болгарії, Японії та Нідерландів, добряче попсувати нерви маститим бразильцям та Італійцям, але, зрештою, у кульмінаційні моменти програти нинішнім аутсайдерам нинішнього турніру Ліги націй - Сербії, а тепер от - і Канаді...

Утім, хоч як було, але давайте таки визнаємо, що насправді Рауль Лосано та його підопічні за свої незабутні виступи в дебютних баталіях серед усієї світової еліти об'єктивно заслужили найкращих епітетів! Шість перемог у дванадцяти матчах, висока конкурентоспроможність, вміння позитивно коректувати власні дії по ходу поєдинків, прагнення боротися до останнього, шалений характер і, як наслідок, дострокове досягнення права виступити й Лізі націй-2026 - погодьтеся, це таки дорогого варте! Плюс, тепер уже маючи за спинами такий безцінний досвід - і турнірно-стратегічний, і тактико-технічний...

Тож не посипаймо голову попелом, знищуємо в собі негативні емоції, віримо у власні сили та рухаємося далі! Дорогу ж, як відомо, осилить не нитик, а трудоголік...