Ліберо жіночої збірної України розповіла кореспонденту "Коротко про" про перемогу у "Золотій Євролізі", перспективи та сьогодення українського волейболу 

Можемо показувати рівень і перемагати

- Христино, ви разом із командою виграли "Золоту Євролігу". Що для вас означає це досягнення?

- Це дуже важливо для мене, я думаю, що й для кожного гравця нашої команди, тому що перемога в таких змаганнях - це результат і доказ важкої роботи.

 - Вдалося вам показати на турнірі свій максимум?

- Я завжди ставлюся до себе самокритично, тому скажу, що робота була непогана, але я знаю, що можу краще.

- Як вам рівень суперниць? Чи були опонентки, рівень гри яких вас вразив, і ви можете виділити їх як топових спортсменок?

- Важко грати проти таких гравців, як Хаак зі Швеції, вона топовий гравець світу, але я задоволена, що у півфіналі ми змогли протистояти їй.

- Які перспективи, на вашу думку, має нинішня жіноча збірна з волейболу? Чи зможе вона конкурувати з сильнішими суперницями?

- Ігри "Золотої Євроліги" показали, що ми можемо грати дуже добре і показувати свій рівень гри. Я думаю, що у нас великі перспективи, і сподіваюся, що наступного року ми будемо показувати свої сили у змаганнях вищого рівня - Ліги Націй.

Спочатку було весело, потім затягнуло

- З чого почалося знайомство з волейболом у вашому житті?

- Я почала займатися волейболом у 5 років, тому що займалася моя двоюрідна сестра. Походила, спробувала, і мені сподобалося.

- Чим вас закохав у себе цей вид спорту?

- Як дитині - подобалося, тому що це було весело. Але вже коли стала дорослішою, зрозуміла, що подобається командна гра і ті емоції, які дає волейбол.

- Багато дівчат після початку повномасштабної війни вирішили виїхати з України. А ви залишилися. Чому?

- На це було багато причин, одна з яких - сімейні обставини. На той час, я думаю, це було вірне рішення - залишитися.

- Де ви знаходите мотивацію так наполегливо працювати над собою і бути кращою з сезону в сезон?

- Для мене важливо саморозвиток і не зупинятися на досягнутому, хочеться показати себе ще краще.

- На вашу думку, як війна вплинула на волейбол в Україні? І яким тепер буде майбутнє цього виду спорту?

- Багато гравців виїхали грати за кордон, і я їх розумію. Тому що страшно. Щодо майбутнього можу сказати, що сподіваюся, що у українського волейболу все найкраще ще попереду, і у нас є хороша молодь, яка може піднімати рівень волейболу в Україні.

Особисте життя спорту тільки допомагає

- Ви родом із міста Соледар, що під Бахмутом. Чи пов'язувало вас щось із цим містом у дорослому житті? Якісь спогади залишилися?

- Це дуже важка тема насправді для мене, це мій дім, це моя душа… Яку в мене забрали, і залишилися тільки мої спогади та надії… У Соледарі починався мій волейбольний шлях, тому важко розуміти і сприймати, що моє місто в такому стані.

- Розкажіть, будь ласка, про особисте життя. Вдається поєднувати наполегливу працю на спортивній ниві з особистим життям? Чи виходить бути успішною і там, і там?

- Про деталі свого особистого життя говорити не хочу, це тільки моє (Кристина намагається не виносити в публічну площину особисті моменти з життя, віддаючи перевагу максимальній зосередженості на спортивній кар'єрі. – Авт.). Але в чому точно впевнена - особисте життя великому спорту не заважає, а скоріше допомагає. Це завжди додаткова підтримка.

- Про що мрієте зараз?

- Зараз, як і кожен українець, мрію, щоб війна закінчилася і жити під мирним небом, повернутися додому. Як спортсменка, звісно, мрію потрапити на Олімпіаду.

Довідка "Коротко про"

Христина НЄМЦЕВА

Дата народження: 15 червня 1998 р.

Місце народження: Соледар, Україна

Амплуа: Ліберо

Зріст: 165 см

Виступала за українські клуби: "Хімік" (Южне), "Буковинка" (Чернівці), "Прометей" (Кам'янське).

Дебютувала в національній збірній у 2017 році, ставши наймолодшою волейболісткою у складі відбіркового турніру чемпіонату світу-2018.