Суперкубок (чоловіки).  Почесний трофей – «кажанам», приз MVP – Квафарені!

Вчетверте у своїй історії красень-кубок вирушив до Львова 

 

Підсумковий рахунок й близько не відображає все «полум’я» та інтригу цього, безумовно, напрочуд захопливого протистояння. Як ми й прогнозували, учасники ювілейного п’ятого за ліком Суперкубка – «Барком-Кажани» і ВК «Житичі-ПНУ» - виявилися цілком гідними один для одного суперниками, подарувавши шанувальникам волейболу чимало хвилин спортивного видовища достатньо високої якості. І хоча, звичайно ж, переможець буває лише один, насправді на найліпші епітети за свої старання та самовіддачу однозначно заслужили підопічні і Угіса Крастіньша, і Сергія Терейковського…

 

СУПЕРКУБОК 2020-2021

 

«БАРКОМ-КАЖАНИ» - ВК «ЖИТИЧІ-ПНУ» - 3:0 (26:24, 25:23, 25:20)

 

«Барком-Кажани»: Шевченко (14), Семенюк (6), Головень (3), Ковальов (9), Дрозд (6), Квафарена (17); Брова (л), Наложний, Тондіке. Тренер – Угіс КРАСТІНЬШ.

 

ВК «Житичі-ПНУ»: Євстратов, Дідовіч (10), Рудницький (13), Бондар (8), Шоркін (8), Щекалюк (5); Попов (л), Мороз. Тренер – Сергій ТЕРЕЙКОВСЬКИЙ.

 

Судді: Медвідь (Запоріжжя), Гулька (Тернопіль). 

 

Тривалість матчу: 77 хв. (27+25+25). 

 

Кращі гравці (за версією ФВУ): Шевченко/Квафарена – Рудницький/Шоркін.

 

27 грудня. Городок. СК «Епіцентр». Без глядачів.

 

Заключний поєдинок у змагальній волейбольній програмі 2020 року вийшов на «ура». І не лише тому, що до того спонукав його високий і почесний статус, але й через очевидне бажання учасників не зациклюватися, власне, лише на цьому матчі. Адже, склалося стійке враження, виходячи на майданчик, гравці «Барком-Кажанів» і ВК «Житичі-ПНУ», насправді, прагнули продемонструвати спроможність не обмежувати свої спортивні амбіції у поточному сезоні завоюванням самого тільки Суперкубка. Бо попереду ще – вирішальні протистояння у Кубку України та чемпіонаті Суперліги, де представники Львова і Житомира, безумовно, також націлюються на максимальний результат. І, судячи з нині побаченого, можна не сумніватися, що у післяноворічний період найкращій команді періоду доноворічного – «Епіцентр-Подолянам», образно кажучи, про спокійне життя годі й мріяти…

 

…Від самого початку суперники запропонували одне одному достатньо мобільний та агресивний волейбол, де в атаках ставка робилася, насамперед, на атлетичність основних бомбардирів. Відповідно, львів’яни та житомиряни синхронно намагалися вибити одне іншого з прийому, але це не вдалося їм ще й з тієї причини, що помилок з обох боків було достатньо. Щоправда, картинно розчаровуватися з невдалих спроб гравцям було ніколи – вир тотальної непримиримої боротьби поглинув їх миттєво та безнадійно. Тож чи не основне, що кидалося в очі протягом усього стартового сету – це шалена самовіддача у прагненні обов’язково повернути до гри навіть «мертві», здавалося би, м’ячі. А оскільки у цьому прагненні відставати ніхто не хотів, то протистояння відбувалося, що називається. очко в очко, і жодного разу ніхто не вів у рахунку більше двох пунктів.

 

Щоправда, у середині партії був момент, коли серія гарматних «пострілів» Олега Шевченка ледь не змусила опонентів занервувати. Однак у «житичів» дуже вчасно ініціативу на себе взяв Дмитро Шоркін, чиї три очки поспіль вирівняли становище.

 

І все ж у самісінькій кінцівці той же Шевченко, за активної допомоги албанця Антона Квафарени і ефектному блоку Юрія Семенюка, забезпечив «кажанам» потрійний сетбол. Усе? Аж ніяк, оскільки спочатку Квафарена загилив з подачі за лицьову лінію, далі житомиряни вдало заблокували одразу три атаки опонентів, а за тим височенний Микола Рудницький «зачохлив» і Шевченка – 24:24! Однак тут же «четвірка» львів’ян реабілітувався розважливим перекиданням м’яча через руки блокуючих, а крапку у партії, завдяки ліпшій розторопності під сіткою, поставив Олексій Головень.

 

Варто зауважити, що й надалі зв’язуючий «Барком-Кажанів» діяв трішечки швидше і креативніше за свого колегу по амплуа Сергія Євстратова, хоча в другому сеті прогавив принаймні три моменти, коли Семенюк запросто міг вколотити невідпорні «гвіздки». У той же час розпасовщик «Житичів-ПНУ» грамотно зробив акцент у напрямку боснійського догравальника Алена Дідовіча, але разом із тим перетримував «на голодному пайку» діагонального Віталія Бондара, що дуже негативно аукнулося його команді трохи пізніше. Ну, а на той локальний момент саме Дідовіч потягнув житомирян у загальному прагненні будь-що зрівняти рахунок. Спочатку він тричі поспіль не дозволив підопічним Угіса Крастіньша відірватися більше як на три пункти, а потім, через блок-аут, вивів «Житичі-ПНУ» вперед – 22:20…

 

Та ба, реваншу не сталося, оскільки львів’яни відповіли «гарматою» Квафарени, трьома поспіль (!) шикарними блоками Максима Дрозда і, зрештою, грамотним «штриканням» Шевченка чітко задля вирішального блок-ауту…

 

Третя партія, попри підсумковий рахунок, також практично до самого фінішу (точніше, до того як табло висвітило 19:19) нагадувала «гойдалки». І паралельно стала справжнім бенефісом Квафарени, який набрав у ній 7 очок та, зрештою, із рук президента національної федерації Михайла Мельника отримав приз MVP усього поєдинку (також спеціальні призи від технічного партнера ФВУ – компанії Volleyshop – дісталися Миколі Рудницькому та Іллі Ковальову). У той же час, коли Дідовіч відверто «підсів», не пішло як слід вже й у Бондара, тож житомирські волейболісти зберігали інтригу, переважно, завдяки помилкам суперників. Але в кінцівці Квафарена, за відмінної підтримки Іллі Ковальова та все того ж Шевченка, таки остаточно схилили шальки терезів на бік «Барком-Кажанів».

 

Таким чином, почесний приз уже вчетверте вирушив до Львова. Вітаємо!

 

Прес-служба ГО ФВУ

 

 

НАШІ ПАРТНЕРИ

geneva
sport 1
sport 2